Бонуси.

 Ким і де я себе бачу?

         Пошуки відповіді на це питання пів року тому були марними. Завдяки спонтанному рішенню святкувати Різдво у Львові я отримала бонус, який згодом використала. Отож відповідь на перше питання є: буду журналістом.

P.S. Я не з тих, хто задовільниться лише отриманим дипломом. То ж буду невпинно заробляти рейтинг та популярність.

Уточнення: бачу себе відомою журналісткою. Мої думки та слова вагомі для більшості впливових людей.

         Цієї п'ятниці я їхала поїздом до своєї бабусі у гості. В купе моїм сусідом був цікавий хлопець, на мою думку, йому 27-28 років. Пригостив мене солодким чаєм та розважав розмовами про своє життя. Слухаючи його монолог, я шкодувала, що не маю диктофона. Цей хлопець ніби величезна збірка порад. Хочу зауважити, що кількість на якість не вплинула. Чотири години моєї подорожі перетворилися на майстер-клас.

P.S. Це був другий бонус, який я використала. 

Уточнення: Наступного дня, пильнуючи за хмаринками у небі, які швидко міняли свою форму, я зрозуміла: я не бачу себе журналістом, який пише про подорожі та тваринок. Я бачу себе жвавою та непосидючою журналісткою у сфері розслідування. Хоча, заради експерименту, я все ж таки спробую вести новини. 

        ...цього літа так склалася моя доля, що після навчання поїду жити до Росії. Не виключно, що як "радистка Кет", або партизанка, буду працювати на Україну. Буду  хитрою поетесою, яка виконує обов'язки журналіста. 

Р.S. так доля дала мені третій бонус. І не скористатись ним я шансу не маю. Отож є відповідь на друге запитання: я бучу себе у Росії.

Уточнення: Відповідь на друге запитання підсилює перше і навпаки. Ось чому швидше за все,саме так і має бути. А чи станеться - залежить від моєї пильності та уважності. Від тепер я у пошуках бонусів. Маю усі шанси ними скористатися. ...аби не забракло сміливості, а то новин не буде...