среда, 12 декабря 2012 г.

А какая польза вашего вечера?

Вчера вечером я и мои друзья - мы много успели сотворить полезного и творческого. Как  в искусстве живописи, так и в фотографии. Да и в общении друг с другом. И вообще, от души провели приятно  бесценное время. Слушали хорошую музыку, знаете, такую, что не попса, а что-то большее, сильнее. 

Я не выучила англ. и, скорее всего из-за этого, проспала этим утром . Стыд-позор ждет меня на следующей паре - нужно будет смотреть в глаза преподавательнице.  

А вот сегодняшний вечер совершенно другой. Не продуктивный. Не прогрессивный. За то он многообещающий. Я скачала много электронных книжек, с азартом прямо таки, с желанием прочесть все и сразу! Но самое важное, это то, что мне нужно написать письмо к Богу. Для этого я буду читать новелу Ерика-Еммануеля Шмитта «Оскар и Розовая Мадам». 

Честно говоря, я собралась не спать сегодня. И утром сразу пойти на пары. А придя домой, в обед, одеть мягкий желтый халат, вязаные носочки, налить в грелку с розовым свитером и сердечками горячей воды, залезть под одеяло и задрухнуть с повязкой на глазах, чтобы дневной свет не беспокоил меня. На этой неделе он особенно агрессивен - отражается от белого снега и раздражает радужку глаз, одновременно радуя сердце. 

Мне на почту пришло письмо, что я выиграла 3 миллиона британских фунтов стерлингов от Coca-Cola Company в Лондоне. Да-да-да...!! Так я и поверила. Может кому-то ещё пришло такое письмо? =D

Люди! Сегодня в лифте стального цвета с огромным чистым зеркалом меня посетила мысль, что 2012 год больше не повторится, и что вот этих несколько оставшихся дней в декабре, они же безвозвратно канут в небытие, и только у тех, кто весь год сохранял билетики, жетончики, чеки, стикеры сахара и прочее, сохранятся воспоминания, не в голове, а в реальности. Надо успеть сделать такое, что больше никогда не повторишь. Ведь можно. =) Время уходит. И я ухожу. Читать. И вообще, мне ещё нужно много писать, чтобы понять, какой же у меня стиль. Для журналиста это важно. Я учусь. Сейчас, в данный момент, печатая - тоже учусь. ^_^ Мне нравится делать то, что  я делаю. От этого я становлюсь счастливее.



суббота, 8 декабря 2012 г.

Слабое вдохновение.

Привет. Сейчас у меня 00:57. Окна не кутаются в шторы, которые греются от батареи. На письменном столе красная кружка, на дне которой уже холодная заварка от зеленого чая. Рядом бумага для рисования, цветные карандаши, книги и прочее нужное, как мне кажется. Хотя..если бы это все лежало на полке, на своем месте, я бы не умостилась на кровать, сложив ноги лотосом, уткнувшись в ноутбук. Одела любимые мягкие вязанные носочки. Они синие с красно-белыми тремя полосками в верху, там где щиколотка. Мешковитый бежево-лимонно-розовый свитер греет спину, помогает носочкам согревать меня.

Сегодня ночью шел снег. Сейчас, как мне видится из окошка - метель. В моей комнате пахнет апельсиновым эфирным маслом.  В душе спокойствие, умиротворение, нет спешки, переживаний. Есть только лёгкое чувство голода и чуть-чуть вдохновения. Но его так мизерно мало, что даже сделать вот такие снежинки не хватает сил:
Кстати, посмотрите, как кто-то украсил подарок :
Хм..сейчас 01:27. Два часа назад меня охватило невероятное чувство радости : я снова начала планировать. ^_^ От того, что я сижу в неудобном положении, наклоняюсь у ноуту, у меня болит в спине. И я бы уже спатки легла, но хочу показать вот эту картинку. Она описывает мой 2012 год. И как видите - всего так много, всё так не понятно. =) И давным давно пора заменить палитру. Что я и сделаю в 2013-м. А так как я плюшкин, который всё хранит, я сберегу всё-всё в своей памяти, и даже больше! Радуюсь пустякам, спонтанностям, моя душа здорова. Я чувствую, определенно чувствую =Р

Хороших выходных. Любите себя. Любите людей.
Сейчас играет эта песня:


четверг, 6 декабря 2012 г.

Свежий стрит-арт.

На днях в Запорожье появились новые работы молодого автора, который, кстати, уже много интересного позволил городу увидеть.Кажется, что весна, но это такой конец осени, а по погоде и траве -  не скажешь.  Смотрите:

Это Артемка поделился со мной фото-материалами. Тот, который Печенько. В прочем и единственный Артемка, который знает, что я к такому творчеству не равнодушна. ^_^
А на счет этого фото, я не уверена, что тоже из этого города. Но всё же :


среда, 5 декабря 2012 г.

Моє перше інтерв'ю. Розмова з Микитою Каданом.

Мистецтво спалює гроші, а не заробляє. 
Микита Кадан – про стан мистецтва в Україні.
          _____________________________________________________________________
Зустріч призначена в старому дореволюційному особняку*, який знаходиться в процесі реконструкції. В будівлі на даний час проходить виставка сучасного українського художника Микити Кадана, номінанта на отримання премії Future Generation Art Prize у 2012 році, яка складає $ 100 000. Герой інтерв’ю, прийшовши, одразу каже – запитуйте, налаштований на серйозну і щиру розмову.
         _______________________________________________________________________
         Фото, на жаль - не моє.
-Микита, ви яскравий представник сучасного мистецтва. У попередніх своїх інтерв’ю казали, що традиційні осінні пейзажі - для Андріївського узвозу.  Розкажіть, як прийшли до того, що використовуєте альтернативу, а не визначені стандарти? 
-Художні школи, академії, інститути вчать виготовляти “красу” за певними правилами. Молодому художнику швидко дають зрозуміти «что такое хорошо, а что такое плохо». Така художня освіта в пострадянських країнах є практично безальтернативною, вона надає лише традиційні уміння. Тому будь-які інноваційні кроки здавались мені рятівними й потрібні були час та зусилля щоб подолати власну дезорієнтацію в таких обставинах.  Однак я не вважаю, що я марно витратив час. Я освоїв певний досвід, який так чи інакше використовую. Мені є від чого відштовхуватись. Так чи інакше, мені завжди було цікавіше руйнувати декорації, ніж їх створювати.
-Розкажіть, як від картин ви перейшли до створення інсталяцій? 
- Картина чи інсталяція – вибір для мене не є першочерговим. Тут важливо, які засоби у тебе є і як ти ними розпоряджаєшся. І мені цікава робота з серйозним ресурсом, виробництвом великих об'єктів. Тут залучається праця багатьох людей, виробництво не обмежується лише моїми традиційно-художніми вміннями. Значна частина моїх інсталяційних робіт - індивідуальних та у складі групи Р.Е.П.  - була зроблена за межами України.
-А чому саме за межами України? Що спричинило такі обставини?
-В Україні система інституцій мистецтва дуже слабо розвинена в порівнянні із західними країнами. Художня Інституція просто пропонує художнику - принеси з майстерні, роботу ми повісимо на стіну, якщо вдасться -  продамо. Виникає така ситуація, що виставка перетворюється у вітрину продажу ремісничих виробів. Причому це, у прихованій формі, стосується й інституцій, що декларують себе некомерційними. Мені все таки ближче і цікавіше, ситуація, коли мистецтво скоріше спалює гроші, ніж їх заробляє.
- Чи важливо для вас бути фінансово успішним художником, отримувати прибутки від власних робіт?
- З одного боку, я живу завдяки роботі лише у сфері мистецтва, інших заробітків в мене немає. З іншого - я хочу робити те, що важливе саме для мене, і не змінювати свою практику заради більшої комерційної успішності.  
-Чи зацікавлені ви робити виставки в Україні?-Справа в тому, що зазвичай ініціатива йде від музею або галереї: «Ми б хотіли показати ту чи іншу вашу роботу, або ж можливо запропонувати створити нову у нашому просторі». А виробничних можливостей для моєї роботи поза Україною більше. Але є й самоорганізовані проекти, наприклад група кураторська Худрада***, де ініціатива повністю йде від художників, вона досить малобюджетна. Але саме такі виставки для нас є свого роду лабораторією, де відпрацьовуються якісь ходи, стратегії, способи формування колективного висловлювання. Тут грає роль саме наша ініціатива. Але так ми можемо зробити одну-дві виставки на рік. Коли є інституційна підтримка - значно більше.
-Чи всі роботи, які ви робите,  показуєте людям? Або може є такі, на яких просто тренеруетесь, вдосконалюєтесь? 
- В мене не та сфера діяльності, у якій важливо щодня на самоті грати гамми або ходити на етюди. Моя діяльність – розвідка боєм й публічні експерименти на собі. Все назовні. 
-Чи мають можливість художники, які схильні малювати в традиційних стилях, прославитися і їздити за кордон на виставки, якщо у них немає достатнього фінансування?
-Звісно мають. Більшості людей куди більше подобаються інтер'єрні картини, ніж мистецтво, що є великим, незручним й візуально травматичним, таке що не надає звичних форм візуальної насолоди. (посміхається) 
-На яке саме  мистецтво в Україні сьогодні найбільший попит?
-На салон. Від салону псевдоакадемічного, до такого, що імітує зовнішні форми модерністичного та сучасного мистецтва. Що до сучасного критичного мистецтва - це гіркі ліки.  Воно має підтримуватися публічними інституціями, орієнтованими на експерименти та інновації. Ц інституції репрезентують суспільне замовлення, певні суспільні потреби. В Україні ці потреби неартикульовані й публічних інституцій такого типу немає.  Комерційно-орієнтоване салонне мистецтво має свої канали показу, розповсюдження, продажів і є свої ресурси. А є ще замовники, які потребують мистецтва певного конкретного типу - в першу чергу Церква. Ті гроші, які витрачає Пінчук-центр, а разом з ним усі приватні та державні інституції України  це дуже мало в порівнянні, наприклад, з грошима в сфері церковного мистецтва . Розписи храмів - це серйозно, там солідні пацани вирішують, це ринок.  
-Ви коли створюєте свої роботи, ви один на один зі своїми думками чи у супроводі музики?
-Я не слухаю музику під час роботи, коли працюю сам. Мене це відволікає.  Інша спарава, що частина моїх робіт зроблена в груповий взаємодії, і тут з'являються інші завдання - коли умовою творчості є комунікація. 
         _________________________________________________________________________

Микита Кадан: народився у 1982 році у Києві художник; автор інсталяцій, об'єктів, настінних розписів, графічних і живописних робіт; член художньої групи Р.Е.П. і кураторського колективу Худрада. Учасник  численних виставок в Україні та за її межами. З третього листопада 2012 по шосте січня 2013 року в PinchukArtCentreбуде проходить виставка. Ім'я володаря Головної премії, буде визначено і оголошено у Києві 7 грудня 2012 року по рішенню шановного міжнародного журі.
*стіни будинку зведені у 1894 році на вулиці Павлівській.
** Р.Е.П. (Революційний експериментальний простір)*** Худрада - кураторська група, дискусійний клуб, експериментальний майданчик взаємодії. Заснована в 2008 році. У складі Худради архітектори, політичні активісти, перекладачі, дизайнери, публіцисти та художники. В даний час налічує близько 15 чоловік.
         ___________________________________________________________________________
Викрадення Європи. 2004 р. Папір, авторська техніка. 43х61,5 см.   Роботу було представлено на аукціоні Графіка 01/10/2011

Кто кого переплюнет?

Антоха написал мне : "Прочти там у меня на стенке, я сочинил". Думаю...инетересненько, что же такого он написал. Он ведь так редко пишет..
"Оценивая ранним утром ситуацию происходящую вокруг , я на миг задумался : а не стоит ли мне ещё немного подремать ? Вернуться в тот чудесный мир , где я пребывал последние пару часов. Там, где всё происходит от проекции фантазии . Где можно всё изменить лишь подумав об этом ! Где краски, которые описывают всё вокруг , намного ярче и насыщеннее ? Почему я не могу остаться там ? ... Громко звонящий будильник разбудил мой сон . Меня всегда привлекала утренняя тишина ! Когда все ещё спят ! А ты уже завариваешь горячую кружечку чая , и глазами пытаешься нащупать в небе хоть маленький лучик солнца . Но увы ( сегодня снова небо на не в том настроении , что бы баловать нас своим теплом), мол... грейтесь сами ! И вся надежда падает на только что заваренную кружечку чая ! Лето, мне тебя уже не хватает ! А ещё 6 месяцев ожиданий .."

Пишу ему, что мне понравилось! Публикую. Ну типа в свой блог. ) А он отвечает : "Это так с телефона шкрябнул !)" Думаю..нормас )))) это сразу мне напомнило эту картинку:

А тем временем Митяй попросил написать для него какую-то приятную ерунду. Этот текст я посвящаю и Антохе! Вот я и написала :

"Когда зимой ты будешь подьезжать к городу, в котором  проводишь несколько летних недель, жарких и энэргичных, удары твоего сердца ускорятся, усилится крообращение, нервозность, блеск в глазах..ты будешь ожидать встречи, наверняка не зная, как она пройдет. вне всяких сомнений, столь длительный путь, который отнимет не мало времени, заставит тебя вообразить с голове множество вариантов развития событий. не исключено, что ни с одним из них ты не столкнешься в реальности. А самое главное то, что факт остается фактом: в холодном и пустом городе на тебя будут ждать тёплые, нежные обьятия людей, которые очень сильно ждут встречи . Их сердца полны любви и добра. Не беспокойся. Просто с нетерпением жди того момента, когда по пути к городу, в котором ты будешь праздновать 2013 год, у тебя начнет сильнее биться сердце. Так оно тебе показывает, что радость уже совсем близко."


Вот так мы с братишкой учимся писать. Друг-другу критики. И вы присоединяйтесь. 

вторник, 4 декабря 2012 г.

Моя идея подарка для него.

Завтра внеплановый выходной. Это значит, что сегодня весь вечер я потратила не на учебу, а на творчество.

Я собираюсь отправить посылку своему другу. Думала, что бы такого для него неожиданного выбрать. Сегодня в универе, пока пила зелёный чай с запахом жувачки, меня посетила такая вот идея:
Я порезала свои журналы, сделала коллажи и вставила их в анти-рамы под стекло. Купила Львовский кофе, свежомолотый. Ехала за ним в самый центр, в конкретное место, пробиралась через снег и холод! Теперь у меня вся комната ароматная. Радуюсь. Но завтра все развеется. И будет снова пахнуть "теплыми" духами. ^_^  Слушала трэки с воплем мужского голоса, такого как VETO. Время от времени болтала с любимыми людьми по скайпу и пила вчерашний кофе без сахара. =Z
Братишка, на мой вопрос, что бы его порадовало в Новый год под ёлочкой, ответил : "Уважаемый дедушка мороз ! Пишу вам письмецо , с самого Киева !) вот и подошло к завершению наше долгое путешествие в 2012 году !) это уже не просто пережитый год это целая история !!) так что прошу тебя только одно ! Подари мне блокнотик с мягкой обложкой !) и чистыми листочками ) да и недорогой ! Целую !)"

Теперь моя задача - найти самый-самый подходящий блокнот для моего брата. Завтра на поиски! Вух-у-у-у-ув!!

А вот и работы по отдельности: 13х19. Девушка с черешенкой - тоже такого же формата.




А это вариант всех вместе взятых. Но я не вешала их на стенку, как видите. И не факт, что они именно в таком порядке будут жить у Печеньки.
А это я вам показываю прекрасных птичек. Они мне понравилась, вот теперь и обитают на карандашах, вместо деревьев или линий электро передач. ^_^ 
Отличного времяпровождения.. Не балуйтесь. Берегите себя. ;)

понедельник, 3 декабря 2012 г.

Спать не получится, пока пост не напишу..у вас такое бывает?

Сегодня я приехала домой на электричке. Ездила в гости к сестрам. 

По пути домой, написала два письма, успела возненавидеть пассажиров, скушала яблоко, подремала и бесполезно убила 6 часов времени. 
К вечеру у меня осадок в душе образовался, не самый приятный. Все дело в том, что у меня вчера сломалась мышка, и мне приходится тыкать в тачпад...ой как я это не люблю. Фу-фу-фу, так не удобно.Мое личное мнение, так что если вы его не разделяете, то у меня руки-крюки, я уже прочитала ваши мысли.. ;))

Сейчас я хочу лечь спать, чтобы утром покушать и свежим взглядом посмотреть на картину, которую нарисовала сегодня. У меня есть замечательная идея. К концу недели я постараюсь её воплотить. Было бы вдохновение. 

А ещё, у меня появился блокнотик новый. Карасик подарила. Вот теперь образовалась проблемка..что же в нем писать-то? Я как обычно...жаль на ерунду растрачивать. 
Есть идеи?


Это вот несколько фото, что за эти выходные сделала:

Это я ходила на публичные дебаты. Захотелось сделать пустую фотографию. Так как вновь и вновь, слова, которые скажут спикеры - пустая болтовня, из которой не следует никаких действий. Мое личное мнение.




А этот фургон я заметила уже после мероприятия. Передача была в прямом эфире, но...никто не следил за аппаратурой. Странно...вдруг вандал какой совершит набег? 

Но с другой стороны..вы только посмотрите..какая красивая игра света и тени. Вот бери и рисуй! Словом..мне нравятся насыщен ные цвета. В этот вечер шел дождь. Отсутствие людей завораживало меня. Сфоткала из окна женской комнаты. 








Каринка подарила мне тетрадочку. Я, как обычно, напишу на первых пяти страничках что-то и все..дальше пусто. Так что на этот раз я приберегу. Вдруг у меня появится желание сделать скрапбук? О! А это было бы замечательно! По крайней мере лучше судьбы тетрадке не видать. Кстати, обложка говорит сама за себя: сделатю книгу кулинарных вкусностей.^_^






Первое декабря, а на улице цветы. Ночью мороз. Как? Как они живы до сих пор?



Такие вот резиночки мне захотелось носить. Буду делать что-то милое с волосами. Эх..зима-зима. Хочу снега. Не хочу ветра. Хочу обнимашки. =D
Хорошего вам начала зимы. Кушайте сладости! =Р